Все завмерло на грані вибуху,
В нашім фільмі незіграний дубль.
Ти мене приголомшив вироком.
Я сказала тоді: "Просто будь..."
Ми застигли на піку звершення.
І у дію не склались думки.
Та усе мусить мати завершення
Через дні, місяці, чи й роки.
Мов скульптури з чудними позами,
Зачаїлись чуття й думки,
Але маг, що керує грозами,
Їх розбудить лиш рухом руки.
І тоді нам не буде заздрощів:
Бо усе полетить шкереберть.
Бо ми є лиш на грані крайнощів:
То порожні, то повні вщерть.
Я хотіла б тобі повірити,
Що тоді все зробили правильно.
Але скільки часу відміряти,
Щоб не віяло звідти печалями?
І чи можна в байдужість з'їхати,
З точки, де все на грані вибуху,
І безглуздими тішитись втіхами,
Примирившись з жорстоким вироком?
14.02.2014
