Душе моя згорьована,
Перемелена жорном часів…
Душе моя обпльована,
Подихом злих вітрів!
Душе моя замучена,
Каторгою думок…
І я немовби розлучений,
із квітами пелюсток:
Без жодних твоїх звісток,
Без нових жаданих вІршів,
І я неначе місток…
У щось набагато гірше!
Я кит,що ковтнув Іону,
І не поверне його назад…
З глибин предковічного Дону,
У світлий небесний сад!
Світильник і винoград,
І досі на жаль непізнані…
Для всіх земних,
Для всіх живих!
Ніхто не дійде до істини,
В епоху усіх сліпих!
В епоху бумбоксів і стерео,
В китовому темному череві!
