Глухим звуком розбавлені постріли
Захопили в полон і спинили час.
Я ж на віки лишилась без голосу.
Не вбивайте його, я благаю вас!
Як над ним буде синєє небо,
А до долу холодна земля -
Тож і є теє самеє пекло,
То ж і є та незрушна стіна.
Я не хочу так - лИше у пам'яті,
Лиш в уяві прийти на побачення,
Постиравши коліна об камені,
Щоб просити у нього пробачення.
Як від нього стіна проростає,
що й душі моїй не обійти -
Я відмовлюсь від вічного раю,
Щоб змогли ми у пекло втекти.
Горизонт - то умовні кордони,
Та ж душа їх ураз обліта.
Хай життям нашим правлять закони,
А коханню най прави нема.
