Волосся світло-русяве,
замріяні щирі очі…
Небо завширшки з море
І відстань усе коротше.
Ніч наступає повільно.
Ніби благає про вічність.
Зорі питають щось риторично –
Серце пульсує у відповідь.
Сьогодні в цю ніч не сама.
Їй подруга – боса самотність.
У схованки гратимуть в темряві ночі.
Самотність шукатимуть довше…
А вранці лиш пил на взутті,
Холодні замерзлії руки,
Висохлий слід від сльози на щоці –
Ось все, що лишиться від гри.
