Примара незалежності
Блукала по країні,
Десь двадцять з гаком років,
Ще й тут вона... донині...
У стіни тихо довбеться
Своїм чолом кривавим,
А люд за неї молиться,
Та бореться з панами.
Блукає поміж мурами,
Між ґратами, парканами -
Для неї вхід заплетено
Колючками й дротами.
І хоч вустами владними
Ім'я її прославлено -
Вона у нас знедолена,
Занедбана тиранами.
Весь час благає милості
І просить в них рішучості,
Ще трохи - і не винесе
Страшної неминучості.
Впустіть її... нарешті...
Хай зайде вже до хати,
Зігрійте вже в обіймах
І... досить зневажати.
"Перша мотанка. Гуцульщина" художник Марта Пітчук.
Хто не сподівається на свої сили - той ніколи не здобуде свободу. чужі сили будуть завжди в першу чергу відстоювати чужі інтереси. Україна, як це не прикро, завжди заглядає в анальний отвір іншим, а не живе своїм розумом. ось і маємо, що маємо.
Vita V-D відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви помиляєтесь, Україна нікому нікуди не заглядає - заглядають лише ті, що нею "керують". Не плутайте всю Україну з кількома тисячами людей.
Справжні цінності завжди чомусь на останньому місці ... та як свідчить практика і досвід, цінити починаємо тоді, коли вже пізно ... так і в Україні все вийшло
І Ваша робота гарно розкриває цю тему
Vita V-D відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви просто Жанна Дарк! Вірші Ваші - бомба! Вам потрібно виступати в зоні АТО. На БТРах і танках! Дуже сильні твори. Дякую!
Vita V-D відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую , не сподівалась на такий шалений відгук, приємні слова, але, я тільки починаю щось писати, вчусь (що стосується АТО, танків і БТР - не впевнена, що вистачило б духу, хоча, хто зна)