Запам’ятай мене тепер, як я красива,
І знай мене таку, як я в цвіту,
Бо квітка зв’яне – стане невродлива,
А душу не побачиш ти мою.
Душа невидима, а тіло – тіло тлінне,
Воно страждає і від холоду й від ран,
І кремами й бальзамами даремно
Стараємось створить собі обман.
Ніхто не зміг не зстарітись
І жити до вічності з сивих давних –давен;
Бальзаму вічності ніхто не зміг зробити,
Хоча в історії багато є імен.
Отож, дивись тепер, як я красива,
Запам’ятай сьогодні і навік.
А вже тоді, як буду невродлива
Я любуватимусь на онучків своїх.
У віку пізнього краса своя і тиха,
Роки збіжать – осяде каламуть.
Отож, якщо на старість ти подивишся із тиха
Оці слова згадати не забудь.
