Ти мій довершений ескіз,
Моя довершена картина!
Я сни рахую позаріз
Та ось чия у тім провина?
Ти знаєш, певно, що єдина,
Єдина радість ти моя,
В мені ж натхнення навмання
Малює пахощі калини.
Ти знов милуєшься весною,
В тобі чарівність ясних дум,
Ти кришталевою ходою
Вбиваєш мій поважний сум.
Побудь зі мною, ніжна леді,
Ми тут одні, хоч повен зал,
Ти долю сліпиш наповал,
Твій одяг, як завжди у бренді.
Ти на картинах Леонардо
Промінням станеш, що засвітить небо,
Хоч пройдуть бурі та торнадо
Не згасне сяйво і в тобі потреба.
Ми тут одні, але не треба сліз,
Коли прощатись будем, мить прийде,
Печаль і смуток зранку відійде
Без слів прекрасна, ця чарівна міс.
В твоїх очах глибока повінь,
Що хочеш знов, моя досадо?
З її імям лягав би в постіль,
Вона, немов скарбниця, Єльдорадо!
Та правда колить, мучить совість,
Ми трохи різні, я це знаю
Чого ж сиджу я та чекаю?
Колись закінчиться ця повість.
Ти мій довершенний ескіз,
Останній танець був на біс,
Не треба знов порожніх сліз,
Чарівна леді, ніжна міс.
