Сховався вітер між дерева,
Листя тріпоче шалено,
Я благаю не кидай, не треба,
На серці лячно і щемно.
Душа птахом летить в височінь,
Хоч не вміє вона говорити,
Не покинь, не покинь, не покинь,
Одна я так умію любити.
Розійшлися шляхи на завжди,
Вітер досі дерева тріпоче,
Так багато втекло вже води,
Ті часи я згадаю охоче.
Як би там не було – почуття,
Кров у скронях шалено кипіла,
Ти пішов і пішло каяття,
Я жила і життя це любила.
Але знову зійшлися шляхи,
Якось так я скажу, не раділа,
Ти благав зачекай не іди,
Я пішла, бо давно розлюбила.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/790-rozijshlisya-shlyakhi.html
