Ми знову граємо в гординю:
Не пишеш ти, і я не буду,
Приманюємо хмару синю
І піддаємось двоє суду.
Навколо біль і гнів, омана,
Так хочеться знайти відраду,
Та я залишилась та ж сама,
А ти наважився на зраду.
Минула ніч… Мене немає,
Лиш кава і чужа кімната,
На тебе дівчина чекає,
А в серці відгомін - соната.
І тільки у душі глибоко -
Я ще твоя, я із тобою,
І добре, що не бачить око,
Як умиваюся сльозою.
А завтра в нашому романі
Я намалюю чорну крапку,
І всі цілунки довгождані
Тепер відправлю тільки татку.