Ви звикли до ярма , шановні .
В задумі серце не болить .
Чи то своє ярмо , чи з зовні ...
Аби , як кажуть , свою сить
Задовольнить .Чому так сталось ?
Адже зросли на цій землі ?
Невже цього для вас замало ?
Тут босими ще малі
В росі купали ноженята ,
Вам тут співали солов’ї .
Перше кохання . Мама й тато
Зросли також на цій землі .
Літа летять немов на крилах .
Коротким є людське життя .
Вже скроні ваші побіліли
І час настав для каяття ...
Так довго нищилось коріння .
Сьогодні це найбільша з бід ,
Модифіковане насіння
Привносять в генетичний рід .
Чому зника бажання волі ?
Героїки держави слід ?
Втрачається у чистім полі
Наш український родовід .
Козацтво , Січ , Дніпра пороги ,
Із люльки тютюновий дим .
Це все нам , братчики , від Бога ,-
Тому є рідним і святим .
Не вберегти свою культуру ,
Цуратись мови прабатьків .
Вклонивши голови , понуро
Іти , як вівці , знову в хлів ?
Минувшина все далі й далі
Ніби в безодню десь зника .
Незгідних політична паля
Уже застругана чека .
Нас час не вчить . Усе минає .
Скорбота в душу торить шлях .
Невже не чуєте ?.. Волають :
-Убережіть державний дах !!!
Ми клали голови , кров лили
Та боронили рідний край .
Тут , в цій землі наші могили
А це святе - запам’ятай !
Не плазувать на світ з’явились
Ні , ти ще й досі не прозрів ?
Ми завжди лише боронились
І не шукали ворогів .
Сергій Бабінчук .
Правдиво!
