Я так хочу в дитинство вернутися своє
Де світить сонце, де грає в лузі мій струмок
Де пахне квітами красиве поле
Де шумить деревами лісок
Де я зріс, де вічно душа моя блукає
Де вона дитинства пахощі гукає
Де серце моє завжди буде
Куди б не занесло мене життя
Тей край, який я не забуду
Який грітиме мене до кінця мого буття
Як я хочу ті часи, коли жив я без турбот
Коли з бабусею обробляв я свій город
Коли любив в садку сидіти
Дивитись в небо й їсти груші
Коли черешні крав в сусіди
Пам’ятати час цей мушу
Тей час коли душа моя
Була ще світла, непобита
Нескалічена силою років
Коли вона раділа барвам літа
І сумувала у часи дощів
Коли живі були близькі
І дід мій забавляв мене
І стежинки не були слизькі
Які вони вже є тепер
Я пам’ятаю тебе дитинство
Мій короткий, але щасливий рай
Я люблю тебе Полісся
Житомирський красивий, чудний край
