Коли в Москву злетілись круки,
Кроваві слуги сатани,
Уже кували нам на руки
Важкі кайдани, бо вони
І баратинські і скурати
Штуцерні виплодки Москви
Ховали істину за грати
І благоденствували. Ви –
Старих людей нові вельможі,
Ви перед світом і людьми
В гріху пекельнім всі і кожен
Давно Вас люди прокляли.
А там де корчиться руїна,
Де люд карається простий
Сльозами вмита Україна,
А на шляхах – хрести, хрести.
Бо ті шляхи не позабути
На роздоріжжях боротьби,
Бо б’ють у серце вічно Крути
В набат Московської ганьби.
Ми ті шляхи пройшли вже брате,
Епохи час новий встає
Свободи сповненим набатом
Нам «пам’ять дзвонів» в серці б’є.
