Навіщо ти надії будиш у мені,
Про зустріч мрії і думки таємні?
Уже не повернуть минулі щастя дні,
Кохання відійшли часи приємні.
Та все ж нехай надія душу зігріва!
Щоб жити далі і забуть страждання,
Нехай не сушить серце сум – хай ожива
В душі прекрасне чисте поривання.
Моя надіє кришталевая, живи!
Красу щоб бачити і закохатись,
Мене до щастя ти із темряви зови,
Зі смутком щоб назавше розпрощатись.
Зневіро і журбо! Пориньте в забуття.
Надії кришталевії мотиви!
До світла й творчості покличте, й до життя
Душі прекрасні чистії пориви.
06.02.1995 р.
