ВОЖАК.
( Ісаї 43: 19,20)
Як старий шакал вмирав,
Всю родину позбирав.
Як почули клич, зійшлись,
Навіть старці приплелись.
Шанували. Він – вожак.
Чийсь він батько, чийсь свояк.
Всіх він розуму навчав,
Зграю завжди захищав.
Вшанували, як могли –
Свіжу здобич притягли.
Підкріпився і почав:
- Я ніколи не мовчав –
Славив Господа завжди.
Він беріг нас від біди.
Він Творець наш і наш Бог.
Всюди з Ним я був удвох.
Силу Бог давав мені
Все життя і у всі дні:
Як і через воду йшов;
І вогонь я з Ним пройшов –
Не втопила і ріка, -
Бо й там Господа рука.
Завжди їжа і вода –
Вам від Господа вона.
Небо синє й сонце – вам!
Все, що треба, дав Він нам.
Все від Нього. Честь Йому!
Я ось лапи підійму
І востаннє, хоч би раз,
Ще подякую за вас.
Знайте: скоро Він прийде
Й тих з собою поведе,
Хто прийме спасіння дар,
Й щоб Він був у серці Цар,
Бо сказав у Слові Сам:
Дасть в пустелі ріки нам.
Буде все тоді нове -
Й той, хто Бога призове.
Все нове – і люд, і звір;
Бога клич і Богу вір.
Бог один, то наш Господь.
Кожен з вас, - хутчіш приходь!
Не блукай і не барись,
Гріх віддай Йому, відкрийсь!
Він прощає всім вину,
Й любить всяку звірину.
Слава Господу Христу!
Я до Нього вже іду.
Проженіть від себе сум,
Страх, тягар недобрих дум.
В серці хай живе Ісус,
Славу, в дар, несіть із уст.
Посох свій він передав
Тому, хто це вартував.
- Ось, візьми! З тобою Бог!
Завжди будь ти з Ним удвох,
Мудрість Божу бережи,
З лінню й злом ти не дружи.
Треба буде, - життя дай,
За родину – поставай.
Ліг і тихо відійшов.
Мир у Господі знайшов.
І два Анголи в ту ж мить
Підхопили й – у блакить!
Стрімко мчались в небеса,
Де любов і мир, краса.
До престолу піднесли,
Одяг білий одягли,
І Ісус Сам, під кінець,
Одягнув йому вінець.
Смерті там уже нема,
Не морозить там зима,-
Вічне літо, радість – рай!
Сам ти, друже, вибирай:
З ким підеш ти і куди?
Йди з Ісусом назавжди
Жити в радості повік.
Він життя наше і лік,
Наш достаток і шалом*.
Там радіють всі кругом,
Бо Господь їм сльози втер
Й з ними буде відтепер.
Чи у пекло хочеш ти?
В муку дуже легко йти.
Бути там, то біль і жах –
Крик смертельний на вустах.
Ви це вибрали самі,
Щоб горіти у вогні!
Вибір ваш – то назавжди!
Утікайте від біди!
Бог дарує чудеса,
Своїм вірним – небеса.
Чудо ти своє не втрать –
Поспіши його прийнять,
Бо лукавий дуже час:
Хто зна: «завтра» буде в нас?
* шалом - мир душі
Галина Яхневич
Спочив прадавній шакал,
Лишивши свій досвід всім нам...
Направду, загалом тварини вважаються безгрішними, оскільки, наче, позбавлені волі свідомого та об'єктивного вибору і мислення; втім тут це, звісно, метафорично.
Дякую вам за увагу. Я без вас вже й засумувала. Що могла виправила.
Янголи і Ангели використовують у релігійній літературі, а в Біблії - Ангол. В російській мові - Ангєл, тому релігійні діячі в своїх творах використовують це слово в російському варіанті.
Безумовно, це метафорично. Ці тварини викликають огиду людей, замість подяки. Премудрий Творець створим цих санітарів, щоб зачищати повністю поверхню савани від трупів, що розкладаються, щоб не поширювались іфекції і хвороби. Нажаль, є між людьми шакали, які являються слугами сатани, які, замість зачищення середовища, загаджують його і фізично, і духовно. За такими прийде не Ангол Господній, а ангол сатани. Нажаль, він існує.
Людина планує, Бог керує... 
