Примітка: я люблю саме такого Нечая, якого змалювала тут. Якщо вас цікавить, як Хмельницький пов'язаний зі смертю Нечая, вам потрібен дев'ятий том «Історії України-Руси» М. Грушевського. Докладніші примітки - після тексту.
_____________________________________________________________
А життя напинається срібленим ланцюжком,
Залишаючи в грудях хіба ледь відчутний біль.
Не навчився мовчати*, коли вимага закон –
То очікуй на кулю під ліве плече собі**,
Бо закону (як вдачі) не водиться обирать.
І якщо ти хилитися й стримувать слів не звик,
Заговореним сріблом*** надії крізь квіти ран
Вибиватиме ворог, ненависті молитви
Промовляючи вголос: «Оце почали війну!
Нехай славиться долі священний і гострий меч!..»****.
А твій брат і товариш зачує ту новину
І, «засмучений вельми»*****, уславить жорстоку смерть,
Що ти з нею повінчаний долею у віках,
Щоб лишатися болем і пам’яттю для живих.
Під смаглявим плечем розквітає кривавий мак.
Усе тіло твоє – мов розтерзаний маків цвіт,
Бо не зраджував слави, сміявся в лице катам
І був вільний, мов вітер, або мов євшан-трава.
А коли – ланцюжком – обірвали твоє життя,
Чи вони розуміли, що слави не обірвать?
_______________________________________________________________
* - суперечки Нечая з Хмельницьким (М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ II. Стор. 8.)
** - був убитий під час суперечки щодо його долі з вогнепальної зброї (Липинський В. К. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького / Твори, т. 2.— Філадельфія, 1980)
*** - «Скажи хлопче, скажи малий, чим Нечая вбити?»
«Срібним ґудзьом посвяченим рушницю набити» (Кіевск. Старина 1887, VIII с. 788)
**** - в варшавських костелах ксьондзи правили священні меси – «дякуючи Богові за перемогу і щасливий початок війни з козаками»
***** - отримавши повідомлення про смерть полковника, «Хмельницький вельми засмутився»
