Її не назвати проектом,
Таким феєричним флешмобом...
Полями бреде - не проспектом,
Присіла спочить край дороги.
Вона безнадійно стомилась
Від поглядів ласо-масних.
І ниють натруджені ноги,
І серце потроху саднить.
Та сліз на очах не побачиш,
Всхміхнеться - і вирушить в путь.
Як стрінеш коли, як побачиш -
Обняти її не забудь.
