Я знаю як це, коли душа не в тобі, а поряд.
Коли зникають думки, і лишається тільки пульс,
Що розриває безжально скроні пекучим болем,
А ти не можеш про це сказати бодай комусь.
Коли зали́шилось тільки прийняти разючі факти,
І, відштовхнувшись від них, новий прокладати шлях.
Коли немає кого... і немає чого чекати -
Найпершим гостем в твою оселю загляне страх.
Хоч розумієш, що час мине і усе минеться,
Але тепер, мов лещатами стиснуті міцно груди.
Продовжуй дихати, просто дихай і слухай серце.
А, як було, вже ніколи( на щастя?.. на жаль?..) не буде.
11.05.2015
вельми справжня ця річ у вас, і в мовній цілісності, і в поетичному досягнені, і в глибині думки - вартісна! виправити б декілька штрихів - і в антологію поезії сучасності.
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам безмежно за такі красиві та приємні слова.
А які саме коригування Ви внесли б в нього?
все минає... Не повертає на круги своя! 
