Під берестом*, що в чистім полі ріс,
Стовбур старий, мав певно два обхвати,
Ховалися від дощовитих сліз,
А він умів дітей тоді сховати…
Я і тепер, як йду через поля,
Як дощ бува застане у дорозі,
До береста, бо тут моя земля,
Тут взимку затишно і при морозі…
На ньому є десяток. певно, гнізд,
По вечорах це дерево співає,
Пісні свої виводить диво-дрізд,
Де береста в піснях він прославляє.
Росте кремезний, в полі сам один,
А я до нього йду немов на прощу,
В розмові з ним пройде кілька годин,
Я повертаюся у Мирогощу**…
Берест* - листяне дерево, інша назва в’яз.
Мирогоща** – село на Рівненщині.