На самотні сади зірка впала із неба кристалом,
Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
Ти скажи мені ні , якщо сумно і холодно стало,
Якщо зоряне небо уночі тобі більше не сниться.
Ти скажи мені ні , ти поспалюй надії устами,
Щоб той смуток назавжди у душі твоїй вже догорів.
Ти скажи мені ні , посміхнись на прощання востаннє,
І заховайся в пустелі тих далеких сухих вечорів.
Ти скажи мені ні , не жалій мене , я не заплачу,
Якщо навіть до смерті ті слова твої враз обпечуть.
Я тобі ті слова , я той біль безперечно пробачу,
Ніколи, ніколи тебе я за те не осуджу нічуть.
Ти скажи мені ні , не залиш на остачу нічого,
Хай це буде мені , і покара моя і покута.
Що би те що було , час своїми ногами зачовгав,
Що би те що було , час у сутінки свої закутав.
Ти скажи мені ні , безтурботна й легка залишися,
Ти мене обійми без жалю в безкінечності мук
Заховайся від мене , в далеке незнане затишшя.
В те, незнане затишшя що губить у віддалях звук.
Я по світі піду , невідкладні залишу всі справи,
Я по світі піду, вже без мене залишишся ти.
Я надивлюсь востаннє на сонце на гори й на трави,
Стану сутінком там ,де кінчається день золотий
На самотні сади , зірка впала із неба кристалом,
Тій зорі що паде , в пів дорозі уже не спиниться.
Ти скажи мені ні , якщо сумно і холодно стало,
Якщо зоряне небо , уночі тобі більше не сниться.
2015р.
ID:
590260
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.06.2015 22:46:16
© дата внесення змiн: 27.06.2015 22:57:50
автор: Василь Надвірнянський
Вкажіть причину вашої скарги
|
