Якби ж все склалося,
все по іншому …
І слова мої недоказані тягнуться в вись,
Я б назвав би усіх тобі, але суки вони здебільшого,
Я б назвав би усіх, до єдиного всіх, колись.
І коли я зустрів тебе, то кошмари мене покинули,
Й обіцяв я собі що життя моє буде у барвах яскраво сонячних,
У тонах твоїх, що на мене так різко хлинули,
У тонах, що кричать тобі вслід, повернись.
Ти колись запитала мене, за що я тебе так кохаю,
Знаєш, відповідь справді банальна й проста,
Адже кохати тебе за щось, аж ніяк неможливо ,
Адже щастя мені - це торкнути твої вуста.
Адже за доторки твої, я готовий позбутися тіла,
Що тісне і водночас легке і важкими грудами
Клубком в горлі стоять всі слова, як моя домовина,
Й тепер серце моє як пробита трухлява стіна.
