Love dreams
* * *
Дощі!
Умилась я вже рясно.
Немає спраги,
вщухніть,
геть!
Я хочу небо синє, ясне,
і теплий тихий літній день.
Я хочу у цвітінні липи
загинуть й відродитись знов.
я хочу щоб до дна ти випив
мою жагу й мою любов.
* * *
У смутку літньо-вечоровім
вже затаїла сни гроза
і Місяць вже насупив брови,
що ти з дощем прийдеш, сказав.
Затамувавши гамір вулиць,
гламурний цокіт всіх жінок,
я так чекаю, що вже чую
серед грози твій рідний крок.
Я малюю тебе на нічнім полотні,
бо колись серед дня ти наснився мені.
* * *
Задихаюсь в застиглій тиші.
Стиглі яблука падають в садах.
Чи до серця, чи вище, чи нижче,
я не можу передбачити твій шлях.
Невблаганні хвилини злітають
наче птахи у небо, по дощ.
Чи сліди мої мене впізнають?
Чи спитають: прийшла? то чого ж?
Я вертаюсь, до тебе, вертаюсь.
місце зустрічі нас ще жде.
там з тобою ми не прощались,
тому вірю, що ти прийдеш.
* * *
Люблю тебе, тебе люблю
всупереч часу, проти вітру.
Я безнадію всю спалю
і в лісі папороть розквітне.
На згадку літа, що пройшло
згоріло макове бадилля,
і цвіт акацій віднесло
комусь далеко на весілля.
На щастя, чи на лютий гнів
пустили паростки жоржини.
Я не тлумачу знаки снів,
я мрію, в тім нема провини.
* * *
Серпнева тиша вийшла у поля,
стояла по коліна в теплих мріях.
Не нарікала, що любить не вмію,
а пригорнула, й закохалась я.
