Романтика літніх ночей.
Поруч дві пари сонних очей.
Так повільно і обережно,
Закохався, безмежно.
За розмовами,години летіли.
Два закохані голоси в темряві бреніли.
Дві інші половинки ,мирно собі спали
Про нашу зраду вони не знали.
Зав'язалась нитка нашого кохання.
Про світ і людей забули, без совісті нарікання.
Вир думок,море емоцій.
На обличчях спокій і втома.
Забули вже що чекають ,половинки нас вдома.
Про доторк твій мріючи,
Заснув обіймаючи іншу.
Перебираю кожне слово,
Шукаючи натяк.
Розтанув ніби олово.
Утопаючи в твоїх очах,
Став твоїм рабом.
Скористайся мною,
Я не буду проти.
Тільки не лишай мене,
Не лишай самого...
Не послухала,
Лишила одного.
Нащо забрала шматок серця мого?
Нащо шлейф із болі за собою лишила?
Навіщо в свій світ тебе впустив?
Чому справжнім коханням не дорожив?
А зараз навколішки я впав.
Краще б взагалі тебе ,не знав.
Та дурень,за серцем пішов.
Шматок відірваний тобою в мусорнику знайшов...
Так нащо,краяла його?
Нащо показала,як ллється тепло?
Щож з шматками робити тепер?
Де знайти ключ від,вибитих дверей...
