Прийшла пора, прийшла страшна година,
Коли застигла Україна у вогні.
І кожна молиться щовечора родина
Щоб припинились ці пекельні і жахливі дні.
Безжальний ворог, окропивши кров’ю
Мою рідненьку землю, далі йде.
І залишивши ту дитину сиротою,
Що плачучи ночами батька жде.
Навіщо треба мучити Вкраїну,
У час, коли надворі 21-й вік
Зробити полем бою Україну
І змусити забути часу лік?
Так хочеться сказати: схаменіться!
Невже не бачите, що вже зробили ви?
Зберіть всю зброю, поверніться
Й залиште наші в спокої краї!
Я хочу чути сміх дітей,
І бачити щасливу Україну.
І назавжди той час забути й день,
Коли повісив зашморг ворог Батьківщині.
