Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анатолій В.: Скінчилось літо сонячно-щасливе! - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ТАИСИЯ, 29.09.2015 - 13:13
Лето кончилось, а красота осталась...От слов таких - я даже растерялась... Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий експромт! Радий Вам!
Nino27, 28.09.2015 - 21:53
Колись давно- давно я писала російсьлою :Не нашел ты мужества,чтоб сказать -прости. а заставил мучится,плакать и грустить. Та весна покрылася павшею листвой... Что с тобой случилося долгожданный мой?- Мені зрозумілі всякі переживання і жалі повірте.Ви Анатолію дивовижна ллдина,з добрим серцем.Мені здається чи насправді вас хтось образив .Простіть це не моя справа,просто пишете так чуттєво і по справжньому.Все мені дуже і дуже близьке.Вибачте ще раз і обовязково пишіть. Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний Ваш вірш, тільки сумний... Осінній настрій... Щиро дякую Вам!
majra, 28.09.2015 - 00:08
Як жаль мені, що все отак скінчилось.. І ти до мене більше не прийдеш...У жовтім листі щастя загубилось... Моє.. твоє.. і наше спільне - теж...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як жаль усе скінчилося й немає,Лиш листя під ногами шарудить... Пробач мені, але в житті буває- Було і згасло — спалах, сонцемить... Валентина Мала, 27.09.2015 - 03:06
Я аж проснулась від твого "потопу"Солоні сльози розбудили мня, Піду поставлю в чайнику окропу, Лечу спасати,сіла на коня... Ну й що,"згоріли всі мости",будуй новенький! І знову тую річку перетни! Ти ж бо юнак іще, козак гарненький! Прийди до неї знову,в очі зазирни! Що!!!Бігти тЕбе витирать!Сушить обличчя??? Ну що робить з тобою,козачок??? Затям!Мужчинам плакати не личить! З'їж краще з маком мій медяничок! Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тихенько я хропів у сні Та раптом кінь загупотів!!! Дивлюсь це Валя на коні В руках таріль медяників А ще хустинка, метрів два, Щоб мені сльози витирать Ну, думаю, оце дива Який вже сон! Вже досить спать Ранкову каву б заварити Та ще, є пляшка коньяку Ну як можливо пропустити Дружню нагоду отаку! Дякую за настрій! Процак Наталя, 26.09.2015 - 18:00
Ну от Толю сумуєш знову..і чому? Пишеш з кожним разом все більшу і більшу красу та нотка суму весь час присутня...Не треба друже не сумуй, бо і самій сумно стає...Вірш надзвичайно красивий добрий і в ньому присутнє твоє тепло як серця так і душі...обожнюю тебе читати...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От кожного разу твої коментарі так гріють душу мені... Дякую величезне, Наталочко! Мені приємно, дуже!
ptaha, 26.09.2015 - 13:21
мудра осінь гамує пристрасті та вчить приймати всі сюрпризи як належне... красива Ваша поезія
Systematic Age, 26.09.2015 - 13:01
Шкода, що літо минає...І радісно здивований Вашому формуванню вірша... Часто експериментуєте так? Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не люблю експерементувати, але буває... Дякую!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую п.Олексо! Приємно що Вам сподобалось! Завжди радий Вам!
гостя, 26.09.2015 - 11:28
дуже красиво..і сумно...але ж Ви знаєте,що повернетесь туди,бо є таке поняття,як циклічність...а ще таке,як поклик серця
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і все на світі треба пережити.і кожен фініш - це, по суті, старт. і наперед не треба ворожити. і за минулим плакати не варт. Л.Костенко |
|
|