Світ розмовляє єдиною мовою
Від височенних гір до океану глибин
Від частого подиху вітрів
До гарячого полум'я.
Й не позбавлений його тембр почуттів
Виражених, інколи, занадто, жорстоко
У вигляді, землетрусів, повіней, штормів
Від чого йому самому ж боляче.
І як же палко промовляє світ
Ледь помітним травинки порухом
Хмарами, що заступили світло зір
Пилинками, котрі кружляють у невагомості.
І в цьому всьому відчувається його серця бій
Стукіт вловимий для кожного
І чутно його дитячий сміх
І чутно сльози гіркі по дорослому.
