Ганні Чубас
**
Здаватися, не давши бою?
Не класти дні собі до ніг?
Чому ти жертвуєш собою?
Кому для втіх?
Кому кислиці до вподоби?
А ось маяк потрібен всім.
І стяг, щоби зродив героїв,
І таїна, щоб зір горів…
4.12. 2015 р.
**
Було – пішло. Нове прийде.
І тільки так все має бути.
За те ми любимо гостей,
Що ми їм любі.
**
Все в тебе, Ганно, сум і жаль.
Де смутку ти свого набралась?
Печаль не має слідувать
З тобою разом.
Де твій характер? Де жага
Життя не нівечить сльозами?
І в час останнього буття
Ти мала бути між птахами.
Душа поета – не цівки,
Що ллються з неба в наші душі.
ТИ нас до неба підніми,
Зірвавши з суші.
4.12. 2015 р.
