Без любові живу, у рутині,
Без кохання живу, у сльозах,
Лише спогад зігріє серце,
Лише голос долине у снах.
Одна радість почуть, усміхнуться,
Серце б`ється, бо є дитя,
Миле, любе, найкраще в світі,
Від любові дається життя.
Пройдуть роки, розкрию долоні,
Що в них? Зерно чи пролісків цвіт?
Що залишу на спомин дитині?
Слово, мову, Любов до Землі?
Я не знаю. Ніхто не знає.
Тільки роки показують плід.
Чи укриється вишня в пелюстках,
Чи засохне біля воріт.
Життя плине і кожної миті,
Ти караєш себе за щось,
Та буває не можна змінити,
Долю в тернах колючих зими.
Облетіло покручене листя,
Колючки на морозі іскрять,
Снігом тихо припорошило,
Та пройти не можливо ніяк.
Може сонце весною проблисне,
Може «іскри» рікою стечуть,
Різнобарвне суцвіття заграє,
В спорожнілих холодних вустах.
Може... Тихо, самітньо в кімнаті,
Хлопчик спить у теплі, в подушках,
Радість ніжно крадеться у серце,
Сльози падають в щасті «нещасть».
ID:
632449
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.12.2015 11:19:21
© дата внесення змiн: 30.12.2015 11:30:46
автор: Людочек
Вкажіть причину вашої скарги
|
