за блискавкою куртки (з "віршування в окупації") .
застібуєш блискавку куртки
мов шкіру на захист вдіту -
ховаєш від холоду тіло,
ховаєш тіло од світу -
і душу свою вразливу
обережно, дбайливо, обачно
за засови і замки всі
закриєш,
паркани
зведеш височенні,
ще й зверху з колючим дротом.
і на́ загратовані вікна
наліпиш чорную плівку,
кватирки усі закриєш,
навісиш замки амбарні
і двері усі дубові -
геть чисто усі! - зачиниш,
ані ні промінчик щоби,
ніякого зойку,
звуку неспокою світу ззовні,
із околу суєт марноти,
марнотний неспокій зайвий...-
не втрапили,
не турбували
духовність твою високу,
не бачили щоб, не чули,
не знав щоб ніхто
про душу твою безцінну,
що на подушечці скніє
і сито в теплі животіє,
нидіє власним світом
під захистом твого тіла,
що заброньовано в одяг,
надійно за блискавку куртки,
яка мов та товста шкіра
на захист тобою вдіта...
