Давно забути про поцілунки і теплі зустрічі,
щоразу з болем дивитись у вікна кав'ярень.
Це стало звичкою - давати жорсткої відсічі
мрії і тому, що створює смак нових марень.
Кожного вечора стояти на вогкій бруківці,
вдихати аромат брудного асфальту й неба.
Так роблять нишком всі самотні початківці.
Для більшого просто, насправді ж нічого не треба.
Давно розхотіти сміятись, і жити без щастя
Шукати іскринки радості в інших людях
Самотність важка, відірвати так легко не вдасться,
і жити у ній безумовно нелегко буде.
Давно, від надії втікати далеко і швидко,
хоч знаєш - ти сам собі яму копаєш.
Тобі дають шанс - щиру душу - ти хмуришся бридко
й за звичкою знову її адресату вертаєш.
Давно забути про майбутнє й нові можливості,
любити каву, дивитись на дощ у вікнах -
Так важко - мати манію бережливості,
коли душа пуста, а серце непривітне.
