Тож скільки ми не бачились ?
Здається сотні років. Знаєш я
ніколи не забував про тебе ні на хвильку...
Гадаєш кохання наше вмерло? Маячня !
Справжнє кохання не вмирає. Воно просто
загубилось у часі.І ось коли ми зустрілись
кохання повернулось з великої подорожі.
Як воїн повертається з битви про якого
всі забули.
Кохана...дозволь мені знову тебе так називати?
Бо доля не дала мені іншої.Та я й не просив
ніколи,бо вірив,що попри все ми знову зустрінемось.
І вона не посміє більше нас розлучити.
Сивина тобі пасує,і мене покрила.
Дивна вона правда ж ? Ця сивина...
Ти все така ж смієшся і рюмсаєш одночасно? І ніколи
не опускаєш очей .При жодних обставинах.
Руденькі дівчата вони всі трохи забіяки.
От і ти теж такою була Насте.Відкрию тобі таємницю,
коли ти втікала з дому,щоб побачитись зі мною.
Попри всі заборони твоїх батьків,я дивувався твоїй
хоробрості,я завжди в цьому плані був трохи боягузом.
Ми були такими молодими...хотіли втікти до Канади пам*ятаєш?
Але найдалі втікали до старого вітряка за селом.
Досі не віриться...зустріч через стільки років.
