Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Пересічанський: ПРОЩАЙ - ВІРШ

logo
Пересічанський: ПРОЩАЙ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ПРОЩАЙ

Осенние сумерки,
       как быстротечна агония
                      взмаха — "Прощай"... 
Подгнившим плодом
         извивается солнце
                 под натиском тьмы. 
В закате
    кровавые сполохи 
            судорог слабнут,
                         как пальцы, 
Что древко
      погибшего стяга сжимали —  "Прощай"... 
Стою у окна,
       а как будто тогда на перроне; 
Скрывается солнце,
           как будто ушедший тот поезд,
                        который тебя, мое солнце, 
За грань поцелуя унес —
                        кто же знал,
                               что уже навсегда. 
Сегодня я был там.
Асфальт танцплощадки,
               где столько подошв 
Под грохот динамиков стерто
                                 в угаре,
                                    бурлящей весельем, 
                                                           толпы
Наперсников нашей любви,
				 когда я,
					замирая от благоуханья 
Волос твоих
       в медленном танца ознобе
              под сладостным пением соло-гитары, 
Изгиб твоей талии
          в шелковом мареве платья ловил. 
Сегодня я был там.
Асфальт танцплощадки
                  давно уж изломан 
Безудержной пагубой
                      сорной травы. 
А дряблые длани
              свидетелей нашей любви, 
Давно обессилевших
          в схватке с насущностью жизни, 
Спешат улизнуть
          из ловушки
               открытого рукопожатия; 
В, прорезанных нуждами жизни,
             извивных глубинах  морщин 
Мышиным виляньем
           зверьки их  испуганных глаз 
Спешат улизнуть
            из капкана о юности воспоминаний 
В глубокую нору
          насущных забот прозябанья... 
О глубь одиночества,
                            нет, уж не вынырнуть мне, 
Так дай хоть до дна прикоснуться, 
                                         о  твердь, 
Ушедших навек безвозвратно, объятий
                                                  на миг опереться.
В ответ только ветка
                    прощально
                           в окно мне стучит, 
Как рельсы под тем,
             уносящим тебя в безвозвратность,
                                                       вагоном. 
Осенние сумерки,
       как быстротечна агония
                      взмаха — "Прощай"... 
Стою у окна. Разъедает
              последние четкие грани 
Заполнивший комнату мрак,
                          словно пыль,
                               что на глади 
Зеркал оседая, последние четкие грани
                                   твоих отражений
                                                   стирает, 
Пугая кривляньями
                чьих-то не узнанных черт. 
О, где ж я? 
Подмяв под себя
          хрупкий строй мирозданья, 
Кромешного мрака
            обрушилась глыба — 
И слишком огромна
           ее безысходность,
                      чтоб высечь 
Из мрамора черных ее
                 безответных глубин
Хотя бы подобье надгробья
                    для той нашей ночи. 
О , где же ты ?
Сколько же лет ? 
Их столько,
    что в мутном кружении
                       их половодья 
Размыт и утерян
               твой облик. 
Так в ком же
        тебя мне узнать ?..

ID:  645166
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 19.02.2016 13:12:02
© дата внесення змiн: 19.02.2016 18:41:23
автор: Пересічанський

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Матузок, Людмила Пономаренко
Прочитаний усіма відвідувачами (328)
В тому числі авторами сайту (6) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Любов Матузок, 08.03.2016 - 22:00
Классное стихотворение,на душу легло печалью и воспоминаниями,похожими на Ваши.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
x
Нові твори
Обрати твори за період: