Як високо ви здіймались і як легко розлетілись?!
Птахи, ви черкали мої долоні, а розлетілися на цій картині.
Я стільки років ходжу в галереї,як по колу.
Не можу зрозуміти, хто ви зараз і куди ви ділись?
Я бачила як ви здіймали руки вверх,
з пташиної подоби,лишалося лиш пір’я.
Мене лиши тут,у цих понурих стінах,
вирощувати віру із зневір’я.
А потім влазили в вікно до мене у нічних сорочках,
казали все проходить з часом
і ця прив’язаність пройде.
Ваші серця живуть по розкиданих точках,
чи пам’ятають моє знекровлене бліде?
Бо я і досі тут лежу і весь цей груз
запилений роками,з відточеними шрамами.
Не покидає мене, наспівує поночі блюз,
ставить мітки над пройденими брамами.
Злітайтеся знов в покинуте поле.
Без крил,без сил.
Ваше місце з панорамами.
Вертайте подобу, переходьте в акрил.
