Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Мачуха дітей не покинула - ВІРШ
logo
геометрія: Мачуха дітей не покинула - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 7
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Мачуха дітей не покинула

Ми  з братом завжди влітку допомагали мамі сапати буряки. Мама була ланкова, тож намагалася і сама гарно буряки посапати і людям допомогти. Одного літа у її ланці з"явилася гарна молодичка Надійка. ЇЇ ділянка була поруч із нашою, тому я з цікавістю спостерігала за жінкою, і бачачи як важко їй дається оте сапання, думала що ж привело її на таку незвичну для неї роботу. Видно було, що вона не селючка, їй дуже важко було справитись з цією роботою. До неї часом навідувався і допомагав її чоловік - красень Василь, який працював обліковцем.
Якось вона прийшла на плантацію з двома дівчатками  років 5 - 6. Обох їх звали Людмилками. Одна була донька Василя, а друга - Надійки. Сапать вони не вміли, тому лише проривали буряки поперед матері і тоді їй легше було,та й швидше сапати. Коли дівчатка стомлювалися і бігли у лісосмугу відпочивати, я гукала: "Тьотю Надю, а де ж ваші Люди?" А ще я цікавилася, як жінка їх гукає. Вона усміхаючись відповідала: "Одну звемо Людою, а іншу - Люсею."
У колгоспі усі знали їхню історію. Василь виріс у нашому селі, потім подався до міста, працював на будівицтві, а повернувся у село з дружиною Зоєю і трьома дітьми. Згодом у них народилося ще двійко. Василь був дуже гарний, мав веселу вдачу, вмів грати на гармошці, гарно співав і танцював. Коли він приходив до клубу, то міг і сам розважитися, і інших повеселити. Та навідувався він туди рідко, бо ж доводилося допомагати дружині обходити дітей та й домашнє господарство, без якого сім"ї не обійтися. А згодом і взагалі перестав  приходити до клубу  і на роботу ходив чорніший чорної землі. Під час чергових пологів померла Зоя, залишивши чоловіка сам-на-сам зі своєю дитячою ватагою.Щоправда немовля і найстаршу Олю забрали батьки небіжчиці, та все одно чоловік крутився, як муха в окропі. І хоча йому допомагала його мама, все одно було дуже важко. Він схуд, у кучерявому чубі з"явилася сивина, і лише карі очі світилися, як раніше, двома жаринками.
Стурбована матір наполягла на медичному обстеженні сина. Результат приголомшив - туберкульоз легенів. Цілих півроку не було Василя. Спочатку лікувався у тубдеспансері, а потім у санаторії. Дітьми опікувалася мама, якій допомагали і родичі, і сусіди, та й колгосп не стояв осторонь, підкидав і дрова, і продукти.
Із санаторію Василь і привіз красуню Надійку. Під час обідів, які зазвичай відбувалися у лісосмузі, жінки розпитували, як жінка зважилася піти на чотирьох дітей. Жінка загадково посміхнувшись відповідала: "Та як же було не піти за такого красеня?!" Нашій мамі вона повідала більше. Виявилося, що Василь спочатку сказав їй, що в нього двоє діточок, а коли вони вже одружилися і їхали додому, ніяковіючи повідомив,що дітей троє. Надійка сказала: "Ну що ж, де двоє, там і троє." А коли ступила на подвір"я, її зустріли чотири пари не по - дитячому серйозних, сповнених надії оченят, та пара сумних згорьованих маминих очей...
І хоч у народі кажуть: "Другу матір не знайти", та бувають і щасливі випадки. Дітям Василя поталанило, адже мама Надя стала для них справжньою матір"ю.
Жила сім"я дружно. Надійка легко знаходила спільну мову і з дітьми, і з свекрухою, і з сусідами. Звісно, всяке траплялося, були й негаразди, й нестатки, але дружна родина завжди знаходила вихід із будь - якої ситуації. Діти зростали веселими і працьовитими. Особливо здружилися  Людмилки, ні на крок не відходили одна від одної, а коли пішли до школи, ходили в один клас, сиділи за однією партою, грали в одні ігри, одним словом були "нерозлийвода". Якось Василеві довелось рятувати колгоспних овець  під час великої зливи. Чоловік промок до кісток, і до нього повернулася хвороба з великою силою. Довелося знову лікуватися. Надійка крутилася, як білка в колесі. Діти намагалися в усьому допомогти і догодити матусі, та не обійшлося - не стало Василя. Надійка розгубилося, вона розуміла, що сама не зможе поставити дітей на ноги, а свекруха дивилася на неї такими згорьованими очима, що аж серце зжималося. Брат і мама Надійки, приїхавши на похорон, вмовляли жінку забрати свою доньку, або хоча б обох дівчаток, і повернутися в місто, але вона усвідомлювала, що розлучити дітей не зможе, та й не могла собі уявити спокійне життя, знаючи про страждання дітей. Найстарший Сашко уже навчався в 10 класі, а Петрик  і Вітя були восьмикласниками. Ну ніяк вона не могла залишити дітей. І лише коли Петрик і Вітя отримали атестати, а Саша вже навчався  в технікумі, сім"я переїхала до міста. Оселилися у маминій двокімнатній квартирі. Місця було замало, але жили, як і раніше дружно. Щоліта по черзі, а коли й гуртом, приїжджали до бабусі в село, приносячи тій неймовірну радість...                               А в моїй пам"яті назавжди залишилися не лише спогади, а захоплення цією жінкою, її порядністю, добротою, самопожертвою, адже вона була ще молода і змогла б вибрати іншу долю, може й легшу,..та не змогла зрадити дітей, які їй повірили і полюбили.
                     Усе життя нам треба вчитись,
                     здобувать досвід і знання...
                     Учитись жить, любить, трудитись,
                     творить добро, не допускать зла...
                     Тоді вважай живеш немарно,
                     (хоч вистачає в світі зла),
                     та переможе натурально:
                     Віра, Любов і Доброта!

ID:  648129
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.03.2016 14:50:18
© дата внесення змiн: 19.03.2018 00:07:49
автор: геометрія

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (342)
В тому числі авторами сайту (19) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

ВАЛЕНТИНАV, 03.03.2016 - 05:31
Дякую, із задоволенням прочитала Ваш твір!

Бажаю натхнення, добра, радостей та любові give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валентино! Давно вже відшуміли мої щасливі дні,
радість й щастя дарують діти й онуки мені... 16 flo31 43 42 flo36 flo34
 
Надія Башинська, 01.03.2016 - 23:41
Маєте добре,ніжне,чутливе сердечко... flo08 16 flo08 16 flo08 16 flo08 16 flo08 16 flo08
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко! Я виросла в селі, та ще й у дуже важкі часи, і напевне, якби не селянська доброта, то й ми б не вижили, коли лишилися без хати і не мали ніяких засобів для існування,.. а людська доброта запам"ятовується назавжди. 16 love17 smile flo36
 
Ганна Верес (Демиденко), 01.03.2016 - 21:22
Валечко, прекрасна розповідь, хвилююча і правдива. Як добре, що тим сиротам пощастило з мамою (мачухою таку назвати язик не повернеться). Спасибі Вам за твір. 12 12 12 16 17 17 17 give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганю! Це було так давно, але я добре пам"ятаю і Надію, і її Василя, і обох Людмилок,і хлоп"ят,..і всіх тих селян, які дуже співпереживали за долю тих дітей.
love17 flo36 ny1 ny1 42 42 flo11
 
Ніна-Марія, 01.03.2016 - 20:36
Дуже вразила мене ця історія. З великою повагою і шаною ставлюсь до таких жінок give_rose give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніно! Жінкам доводиться терпіти всякого роду випробовування і не в усіх вистачає сил їх витримати, а отНадія витримала. 16 43 43 42 42 42 love17 flo36 flo11
 
Haluna2, 01.03.2016 - 19:30
Віра,любов ідоброта! give_rose give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галино! Час злетів швидко. І діти ті вже давно дорослі...А жителям мого села надовго запам"ятався той урок доброти, віри і любові, який подала проста українська жінка,..на таких і держиться світ. love17 42 42 42 43 43 flo36 flo18
 
Наташа Марос, 01.03.2016 - 15:05
Гарно розповідаєте,але тема дуже болюча... 17 17 17 17 17
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю! Відомо ж давно, що біда не приходить одна, вона за собою веде іншу біду, таке й випало на долю цієї сім"ї... 16 17 16 16 16 16 43 42 43 42 42 flo36 flo34
 
Любов Вакуленко, 01.03.2016 - 15:02
12 Зворушлива історія. Таку жінку мачухою не назвеш, вона справжня Мати.
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Октябрино! Це опис правдивий, я добре пам"ятаю цю сім"ю, і імена дітей майже всіх пам"ятаю, може лише хлоп"ячі імена переплутала, бо ж ті діти лише чуть-чуть молодші від мене... 16 42 42 42 43 43 flo36 flo31 flo32 flo34
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie