Мій тато з янголами… в небі…
Всі кажуть, тато мій — Герой.
До нього подзвонити треба,
Та номер інший там… не той…
Не той, що в книжечці лишився…
Там зони доступу нема…
Дощем священним тато вмився,
Тепер він небо нам трима.
Я хочу татові сказати
Найкращі лагідні слова…
Мабуть, він вміє вже літати,
На спині крила він хова…
Я знаю, він приходить вранці,
В кімнату сонцем загляда…
Маленький зайчик на фіранці —
Дарунок тата… знаю я!
Вірш написаний від імені дитини, що втратила батька на Майдані.
Я не знаю особисто цю дівчинку або хлопчика, але мушу сказати своє «дякую» і «пробач».
Дякую за те, що ми всі нарешті прокинулись, повірили у свої сили і всьому світу заявили: МИ УКРАЇНЦІ! Але пробач за те, що й досі панує шалена несправедливість.
Дякую за щиру батькову любов до України, але пробач за те, що твій тато більше не може тебе любити. Хоча ні, він любить тебе, кожен день, кожної миті він поруч, він живе у твоєму маленькому серденьку.
Дякую за початок, але пробач за те, що досі немає кінця.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
