Розказала людям Галя,
Як її кумася,
Зранку з кумом загравала,
Той щоб улюблявся.
Бачте, може так би й сталось,
Бо ж були симптоми,
Щоб коріння не вростало –
Стала їх соромить.
Тай взялася за качалку,
Може й макогона –
Капустяну трамбувалку
Й гАйда у погоню.
Аж у поле їх шугнула,
Де орав Василько,
Й щоб свекруха те почула,
Лаялася гірко.
Чув й сусід ту колотнечу,
Й думав дасть пораду:
«Галю, чуєте, до речі…»
(Той почав з фасаду)
«Ой, красиво ж Ви провчали
Свого чоловіка,
А ще краще б в я…я дАли,
Щоби більш не смів так.
Він скрутився б у калачик,
Й пОтом враз обмився,
Аби ж більше той «дукачик»
Йому не згодився».
Галя з люті зашарілась:
«Що ти мені радиш?
Я ще зовсім не здуріла –
Чим так заощадиш?»
А сусід той був скромненький,
Й голову донизу.
Усміхнувсь собі тихенько,
(Бач, попав у кризу…).
