Моє життя, мов те безумство,
Одвічне прагнення до волі.
Не прийняття чужої ролі,
Обману, та до слів блюзнірства.
Чому? Чому ми стали злі?
Чи може нам пророчать зірки,
Чи, в голові все більше дірки.
Та вітру більше в голові.
Чому нам кров як та водиця?
Чому так полюбляєм сльози,
Коли і влітку в нас морози.
Все ми клянемо. Так годиться?
Чому країна на колінах?
А ми волаємо все «Слава»
Та кричимо «Моя Держава».
А нам… веревієм, по спинах.
Я так заскучив за зірками,
За тихим шелестом в гаю.
І за словами: «коли в обійми, мов в раю»,
Коли я чую слово мами.
Та що мій сину, все воюєш
Ще не втомився від грози
Так, вже давно лихі часи.
Та може сам себе ти губиш.
Коли кричиш, що горе Вам
Мої сучасники в часи,
Коли багнетами листи,
Чужинець пише… тільки нам.
Херсон
31.05.16
12-00
