Між двома берегами плине ріка,
Немовби від когось вона утіка.
Біжить, утікає й не може втекти
Залюблена річка у два береги.
І дивляться вслід їй сумні береги
Вмирають з любові до неї вони.
А в неї вода, наче чиста сльоза.
Бажана обом ця нестримна ріка.
То хвилькою вдарить у берег один
І тішиться він: я для неї - єдин.
До іншого річка за мить підпливе
І думає берег: кохає мене.
Із вітром дарують чудові квітки
І пишуть на листі вербовім листи.
Суперники два. Два її береги
Одвічне кохання одної ріки.
Оксана Максимишин-Корабель
3 червня 2016 р.
Portugal
