А ти завжди рубаєш згаряча
і потім сиплеш сіллю через плечі.
Махаєш лезом гострого меча,
а потім лагодиш розбиті речі.
Слова вбиваєш молотком мов цвяхи,
і витягаєш їх з глибоких ран.
А хтось повільно їде дахом,
аж поки геть не зникне шрам.
Закрити б рота сімома замками,
зв'язати руки щоб і жестами не смів.
Вчимося без прогресу ми віками
не виказати непотрібних слів.
