Танцюю під дощем,́́́́́́ і скаженію!
До нитки вся промокла, ну і що?
Тебе на дотик відчувати більш не мрію...
Лише б побачити, тільки б спитать: -За що?
Ти так зі мною!? За кохання й ласку?
За ту турботу, що давала щогодини ?
Та більш й ногою не ступлю у хижу пастку!
А по лицю не скотяться вже сліз краплини !
Стає всерівно, холодно чи тепло...
Злодійці – долі щиросердно посміхнусь ,
Часом життя бува схоже на пекло ....
Чекай у сні мене , я скоро там явлюсь!
Гарний вірш 
