Моя душа зірвала голос,
А докричатися не може.
По колу, вкотре вже, по колу.
О Боже мій! О Боже, Боже...
Я захлинаюся від крику ,
Напружені усі клітини.
І лютий біль, нестерпний, дикий,
Мене шматує без упину.
І я молюсь, прошу я сили,
Щоб в світі цім не озвіріти,
Усі усіх вже розлюбили,
І нам не вірять наші діти.
Страшний дурман у їхніх венах,
На продажі вже їхні душі,
Надірвано вже серце в мене,
Та серцем я кричати мушу.
Для всіх достатньо благодаті,
Лише захочете - беріть.
І вчіться вірити й прощати,
У серце Господа впустіть.
Від нас залежить доля світу,
Невже так важко зрозуміть?
Покайтесь, спробуйте любити.
А ще, будь ласка, не брешіть.
