Я падаю, мов падіння Денниці,
Мчу немов на дно криниці,
Гучно так лечу як звук дзвіниці
Як метеор що відірвався від комети
Життя це дзвін, а ми його прикмети
Любов- це істина немов сіяння неба
А відчай темрява яка у ній потреба?
Тому й лечу як гуркіт в небесах
А міг тонуть в обіймах чудесах…
А зараз лишень одвічна гордість
Політ на дно далека неозорість…
Ти не зі мною, а тому далека
Тому моє життя це крил лелека…
Бути мрійником, і вірить у казки
А потім свідком стать любовної поразки
Бути добрим світлим і піти на дно
А ти так п'єш любовне ігристе вино…
З небес на землю в глибину Тартару
А твоє серце іншому любовного нектару
В любові істинне розчарування
А у житті суцільне катування
Піду у прірву щоб читати гримуари
Коли кохання тіні то немов примари
Читати священні заповіти Соломона
Та не знайти кохання твого трона
Кохання- це спілі винограду грона
Розлука немов темна ворона
Тепер зі святих небес на грішну землю
Із раю в пекло у суцільну темну млу
Дізнатись як звуться демони і їхні імена
Які в знаках прадавніх скорпіона і овена
В яких годинах древніх і пленарних днях…
Дізнатись все піти по Соломонових стопах
Пізнати все і навіть той любовний крах…
Великий грішник, а колись немов монах.
Шукаючи одвічного священного рятування
Та тепер душа не гідна гартування
Статуя Венери поруч Мефістофель
І пензель як неначе давній грифель
В плеядах зірок на парусах вогню і слави
Тепер горю у гирлі я вулканової лави..
Падіння пропуск ще одне падіння
Та серце просить в тебе воскресіння
