Рахиль
И служил Иаков за Рахиль
семь лет; и они показались ему
за несколько дней, потому что
он любил её.
Книга Бытия.
И встретил Иаков в долине Рахиль,
Он ей поклонился, как странник бездомный.
Стада подымали горячую пыль,
Источник был камнем завален огромным.
Он камень своею рукой отвалил
И чистой водою овец напоил.
Но стало в груди его сердце грустить.
Болеть, как открытая рана,
И он согласился за деву служить
Семь лет пастухом у Лавана.
Рахиль! Для того, кто во власти твоей,
Семь лет - словно семь ослепительных дней.
Но много премудр сребролюбец Лаван,
И жалость ему незнакома.
Он думает: каждый простится обман
Во славу Лаванова дома.
И Лию незрячую твердой рукой
Приводит к Иакову в брачный покой.
Течет над пустыней высокая ночь,
Роняет прохладные росы,
И стонет Лаванова младшая дочь,
Терзая пушистые косы.
Сестру проклинает, и Бога хулит,
И Ангелу Смерти явиться велит.
И снится Иакову сладостный час:
Прозрачный источник долины,
Веселые взоры Рахилиных глаз
И голос ее голубиный:
Иаков, не ты ли меня целовал
И черной голубкой своей называл?
Рахіль
І служив Яків за Рахіль
сім років; і вони здалися йому
за кілька днів, тому що він любив її.
Книга Буття.
І стрітив в долині Іаков Рахіль,
Немов подорожній бездомний вклонився.
Курився услід за отарою пил,
Джерело затихло, там камінь звалився.
Рукою Іаков його відхилив.
Вода, мов кришталь, він овець напоїв.
Та стало у грудях чомсь серце тужити.
Боліть, як роз'ятрена рана.
Погодився він там за діву служити
Сім років чабаном в Лавана.
Рахіль! Той хто влади твоєї хотів,
Сім років для нього - яскравих сім днів.
Але сріблолюбец премудрий Лаван
І жалість йому не знайома.
Він думає: кожен проститься обман,
Бо слава Лавана відома.
І Лію незрячу твердою рукою
До шлюбного він проводжає покою.
Висока тече над пустелею ніч,
Холодні розсипавши роси.
І стогне Рахіль, в серці нібито ніж,
Пухнасті терза свої коси.
Сестру проклинає і Бога ганьбить,
І ангела смерті з'явитись велить.
І сниться Іакову тішення час,
Прозоре джерело долини.
І погляд веселий Рахілі що раз,
І голос її голубиний:
Іаков, хіба то не ти цілував
Й голубкою чорною все називав?
