Запитав дуб у струмочка: "У тебе нова сорочка?
Бачу, що сьогодні синя. А учора була ж біла.
Позавчора... сіра-сіра!"
Посміхнувсь струмок привітно: "В мені небо, дубе,
квітне!
Ось сьогодні день ясніє... Небо, ніби льон , синіє.
Вчора була ясна днина - біла хмарка воду пила.
Позавчора моросило, тому й небо посіріло.
А як дощ пройде й веселка покупатися прийде,
ти побачиш, що сорочка знов нова з'явиться в мене."
"Бачив я... Така барвиста, ясні всі сім кольорів.
Ой, щасливий ти, струмочку, і я б таку собі хотів,-
сказав дуб і зажурився. Зашумів зелений чуб.
Бо ж не знав він, що найкращим був у лісі отой дуб.
І не знав він, що найкращим був зелений його чуб.
Був найкращим, найсильнішим... дуб отой вітри спиняв.
Увесь ліс він, і струмочка, від вітрів охороняв.
Кожен в світі є найкращим, бо такий як він... один!
А сорочок, неважливо, є одна... чи п'ять... чи сім.
Дякую, Ганнусю!!! Це й справді неважливо... Є речі важливіші! Якби всім розуміти, то життя було б набагато веселішим!
А одягу повні шафи... КОМУСЬ МАЛОООО......