А ти носив у собі листопад,
Таке собі зболіле голе дерево…
Тужило місто в сяянні лампад.
Розклеювало диво фото- стерео.
То нудьгували очі у ці дні,
Збираючи докупи жовті растри.
У цій осінній пізній метушні
Тремтіли ніжно майже срібні айстри.
Передзимове все, коли ось-ось…
Вже й сивина в каштановім волоссі.
А ми усе чогось вчимось й вчимось
І все шукаєм те, що не збулося.
