Батьківська хата дихає теплом...
Тепер і нам важко її впізнати.
Розвіяв вітер тут запах полину.
Його й на смак вже встигли скуштувати.
Закрита хвіртка... на дверях замок.
Заросла стежка бур'яном до хати.
В криниці плаває лиш золотий листок ...
Кому ж із джерела ту воду брати?
Яка ж гірка ця полинова гіркота!
Чого тепер нам від життя чекати?..
Тин похилився... на нім чорний крук.
Пора вже крука чорного прогнати!
Відкриймо хвіртку, бур'яни зірвім,
Пшениці-житечка у полечку насіймо!
Батьківська хата дихає теплом...
Живімо дружно в ній, життю радіймо!