Життя без тебе
Відчуваються зміни в душі,
бо сумую без тебе,
коли хлинуть знову дощі
мокрим холодом неба.
Поринаю в сон восени,
падолист, моя втіха,
мов не знаю тепер новини,
що несе щастя сміхом.
Припорошені снігом думки
забувають про радість,
що цвіла теплотою руки,
в серці ніживши милість.
Вітер звіє останні слова,
що ти там десь далеко
твориш з іншим кохані дива,
почуттями дволико.
Дні без тебе, ночі без тебе
обернуться на роки,
в них спасінням маю для себе
тільки сонячні річки,
що фарбують барвами світла
всю байдужість у мені,
мов жалкуєш згодом, що зникла
від щастя навесні.
Віктор Цвіт 13.11.16
