Минувся день - і ніч минеться,
Минеться тиждень, місяць, рік...
Хтось на останнє схаменеться,
А хтось без пам'яті весь вік.
А є такі, що в'яжуть дідух,
Несуть кутю, печуть млинці,
І мить за миттю в піраміду
Мурують справи-камінці.
Будують спадщину високу,
Таку, що всім дороговказ
Таку, що видко всім, нівроку,
І звідусіль, і повсякчас.
А вірш... Ну то таке, ледащо,
Вхопитись навіть нема за що.
Він ніби є, а ніби й ні,
Його і не заб'єш у стіну,
І не повісиш, як картину,
І не посмажиш на вогні.
Хіба що з вітром відпустити -
І слово буде вічно жити.
