В мужика землянка вогка,
В пана хата на помості;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів біліші кості!
У мужички руки чорні,
В пані рученька тендітна;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів і кров блакитна!
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?
(Леся Українка. "Давня казка")
От і я,… собі питаюсь,
Щось воно в житті не так.
Ще від вітру не хитаюсь,
Але світ цей,… мов вітряк.
Дме та крилами хита,
Забуває рідну мову.
Та кричить мені не так…
Знову кличе на розмову.
Дивний світ побудували.
Хто був всім, той всім зостався
Та коли нас роздягали
Нас ніхто й не питався.
Як Ви, людоньки, живете,
Може влити кров блакитну?
Може кості побіліють
Як відняти драну свитку.
Та, щось руки згрубілі,
Та й кров вже не водиця,
Може кості стануть білі
Якщо врізати по пиці.
От у Лесі і цікавлюсь
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити... пану... груди?
