|
Олег Скрипка: «Батьківство – крок у вічність»
Український рок-музикант, лідер гурту «ВВ», суспільний діяч… З цими фактами читач давно знайомий. Оскільки глянцеве видання Majeur призначене для дітей, то й говорили ми про «дитячість», з якою протягом життя не хоче прощатися душа музиканта. За власними дітьми Олег Скрипка визнає право на вибір, підкреслює важливість продовження роду і згадує неповторні миті, пов’язані з батьківством.
Олег, Ви людина відома, я впевнена, що у Вас цікаве життя, багато чого досягнуто, багато чого попереду… Скажіть, чи лишається в Вас досі щось від дитини? Що саме?
Мені іноді складно усвідомити, що я не дитина. Власні діти нагадують, що я вже тато, який несе відповідальність за власну родину. Втім, усі гуртом ми, звісно, любимо побешкетувати. Дітлахам подобається жити весело та енергійно. Подобається це і мені. Не люблю сумні ситуації, коли треба поводитися серйозно, авторитетно. При цьому важливо давати малечі нову інформацію, знайомити із всесвітом. От і мої мистецькі проекти, що пов’язані з дітьми, для того й існують, щоб робити дітлахів щасливими.
У Вас у самого четверо дітей: Роман, Устим, Олеся і Зоряна. Що відчули, коли вперше стали батьком? Надалі з роками відчуття якось змінювалися?
Коли з’являється перша дитина, то для чоловіка це шок! Ти переходиш в іншу іпостась, ти тепер відповідаєш за чуже життя. Відповідальність… Для чоловіка це є дорослість. Вони її бояться, напиваються того ж дня. Не був виключенням і я. Я пройшов через це й виявилося, що батьківство - величезний кайф. Коли вже інші діти з’являлися, я був присутній під час їхнього народження. Неймовірні моменти. Взяти на руки своє дитинча… Такі сильні відчуття, мов робиш крок у вічність. Також ти розумієш, що треба до кінця життя відповідати за це чарівне немовля.
Чому в досить нестабільному світі люди все ж ризикують і стають батьками? Наскільки важливо продовжувати свій рід?
Світ такий, що хтось йде, а хтось з’являється. Продовження необхідно. Нові проекти, нові ідеї… Продовжуючи рід, ти ніби передаєш свої традиції, йдеш вперед і не відстанеш. Ти також подовжуєш і своє життя, роблячи його вічним.
Яка різниця у вихованні між хлопчиками і дівчатами (на прикладі Вашої родини)?
Вони дуже сильно різняться. Втім, я щасливий батько. В мене є і дівчата, і хлопці. Поведінка тата для хлопців завжди є взірцем для наслідування. Не завжди виходить їм розповісти, що треба робити в тій або іншій ситуації. Треба просто певним чином поводитись і вони наслідуватимуть твої манери, вчинки, поведінку. А дівчатам, насамперед, необхідно давати любов, адже вони надзвичайно сентиментальні. Для них важливо чути, як тато їх любить. Якщо доньці змалечку тато віддає своє серце, вона зможе в своєму житті відшукати справжнє кохання.
Що робите з часом, щоб його вистачало і на родину, і на роботу?
Ти сам вирішуєш, що для тебе першочергове. Якщо важлива родина, то час знаходиться. Час – він насправді гумовий. А не вистачає його на щось - можеш покопирсатись в собі і зрозумієш: деякі речі все-таки не є для тебе важливими.
У світі гаджетів та соцмереж вашим дітям вистачає часу на книжку? Як привчаєте їх до читання, до пізнання цього світу? Яка Ваша улюблена дитяча книга?
У нас зараз з дітьми улюблена книжка – «Гаррі Поттер». Я прочитав його всього. Насправді в нашій родині існує культ книги. Я пишаюся, що і в Україні вцілому цей культ присутній. Маємо багато книжок гарних українських видавництв. Ми їх читаємо, перечитуємо і зачитуємо до дірок, потім купуються нові, щоб знову зачитати їх до дірок. Діти, знайомлячись з хорошою літературою, підростають. Знаю видавців гарних і авторів. У нашій родині завжди є всі книжкові новинки.
Ви були тренером шоу «Голос. Діти», де ваша підопічна, семирічна Аня Ткач, перемогла. Як з нею працювалося? Які вони – сучасні діти?
Сучасні діти мудріші і розумніші за нас! Чи це пов’язано з гаджетами, чи з революцією духу в Україні, чи, взагалі, зі змінами у всьому світі, але діти цікаві, талановиті. Аня – геній. Думаю, мені пощастило, що я цього генія привідкрив. Вона особлива. Таке відчуття, що перед тобою дві людини. Дитинка - десь неуважна, десь замріяна, та в ній живе особистість, здатна на серйозні речі. Даєш завдання Ані: щось чує, щось ніби прослухала, можливо, чогось не зрозуміла, але виконує чітко все, про що ти їй розповідаєш. Вона – великий професіонал. Людям, артистам треба три рази повторювати, щоб вони зробили певну річ. Одного разу недостатньо, а от Ані достатньо. Це дало результат. Ми з нею разом вгадали - треба співати пісню про маму. Мама – найголовніше і в житті дитини, і в житті дорослої людини. Між іншим, у Ані чудова мама – Оксана. Вона доклала колосальну кількість зусиль, аби відкрити талант своєї доньки і довести її до великої сцени.
В яких ще проектах Ви працювали/виступали з дітками? Може дещо планується?
З дітьми багато чого відбувалося й багато планується. Ми робили великі дитячі вечорниці у формі справжнього балу. Дітвора в бальних вбраннях танцювала, оркестр грав, малечею були виконані мої твори. Зараз ми готуємо масштабний проект «ВВ» і діти». Ми хочемо зібрати рок-гурти з юних музикантів, які будуть співати наші пісні і, можливо, разом влаштуємо тур. Нещодавно зіграли один концерт. Були в Греції, на Криті. З нами їздила одна дівчинка, Катруся Кузякіна, яка грала на барабанах. Талановита барабанщиця, їй сім рочків, вона така маленька, худесенька, а дивишся – грає на барабанах потужно та професійно. Так що будемо збирати гурти й прищеплювати дітям любов до рок-музики.
Хтось з Ваших дітей вже сказав, що буде музикантом або в них інші інтереси?
Зі своїми дітьми я виступав декілька разів на фестивалі «Країна мрій». Мій молодший син Устим серйозно займається вокалом. Нещодавно він співав на одній сцені з легендарним Робертіно Лоретті. Маестро сам його відзначив і запросив Устима заспівати. Загалом мої діти добре співають, грають на інструментах: фортепіано, гітарі; дівчатка теж на фортепіано вчаться грати. Я хотів би, щоб мої діти були артистами, але, безумовно, вибір за ними. Треба дати їм максимальні знання й вибір. Зараз ще зарано говорити - стануть вони артистами, чи ні, але талант у них є. У дітей велика кількість занять: вчаться у школі, навідують численні гуртки, в тому числі їхнім захопленням є і музика.
Наш журнал для сучасної дітвори - маленьких особистостей. Що б Ви побажали іншим батькам з огляду на власний життєвий досвід?
Батьки нерідко впадають у крайнощі. Їх дві. Одна – нав’язування дітям власної волі. От я хочу, щоб дитина була бухгалтером, адвокатом, скрипалем чи лікарем. Починаємо нав’язувати й натикаємося на супротив. Дитя може мати хист до медицини, але навмисно стане художником, хоча й без особливого таланту. Таке робиться, щоб насолити батькам, свою індивідуальність проявити. Вона все рівно проявиться, тож треба виховати не художника чи архітектора, а особистість. Інколи трапляється інша крайність: «От це вже яка доля є, такою дитина і буде». Насправді в цьому випадку її виховає вулиця, якісь випадкові люди, а наслідки можуть бути непередбачуваними. Треба давати вибір, допомогти побачити гарні напрямки, шляхи. Дитя на роздоріжжі - можливості для нього дають батьки.
Олег, чи плануєте ще колись ставати татом?
Я маю чудову родину, з якою почуваю себе щасливою людиною. В цьому питанні, як у застіллі, треба знати свою міру.
Журналіст: Олена Мальва
ID:
671351
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.06.2016 10:21:20
© дата внесення змiн: 10.06.2016 10:27:40
автор: Олена Мальва
Вкажіть причину вашої скарги
|
