Біля річки у болоті ,
Живе жабка в неї в роті
Багато мух завжди буває ,
Язиком їх всіх хватає .
Жабка голоду не знає,
Жабка плаває ,стрибає ,
В жабки мрія всерці є ,
Їй спокою не дає .
Не плавати, не стрибати ,
Хоче жабка політати ,
В небо високо піднятись ,
Та з хмариною зрівнятись .
Політати над полями ,
Над зеленими лісами ,
Жабка дружити ні з ким не хоче ,
З інших тільки і регоче ,
Носа вверх все піднімає ,
Бо гарну мрію вона має.
Колись жабка пострибала ,
До лелеки , що стояла,
На одній нозі в болоті ,
Й опинилась в неї в роті ,
-"Я готова помирати,
На прощання дай сказати,
Все життя,я тільки мрію ,
Що злетіти я зумію ,
В небо хоть би раз піднятись
В білій хмарці покупатись ."
Птиця крилами махає ,
Жабку в дзьобику тримає ,
І летить понад полями ,
Над зеленими лісами .
В небо високо злетіла
І спалилась в неї шкіра .
-"Я погану мрію мала ,
Свого болота не шанувала ,
Жабок друзів не любила
Смерть свою я заслужила ,"
Тільке жабка так сказала ,
З дзьоба вирвалась і впала
У своє ж таки болото .
Тепер жабка вже не мріє ,
І дружити вона вміє ,
Своє болото поважає
Бо науку гарну має .
ID:
712807
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 17.01.2017 20:21:47
© дата внесення змiн: 19.01.2017 22:24:24
автор: Ванка
Вкажіть причину вашої скарги
|
